Одеський медичний дім “Одрекс” опинився в центрі гучного скандалу після смерті в її стінах бізнесмена Аднана Ківана. Двоє лікарів – хірург Віктор Русаков і онколог Марина Бєлоцерковська отримали підозри, останню звільнили з клініки майже одразу після смерті пацієнта. Після розголосу зʼявилися й інші постраждалі від дій лікарів медзакладу, які поділилися своїми історіями у документальному фільмі “Осине гніздо”, пише Українські Новини.

Родичі пацієнтів, які лікувалися у медзакладі, розповідають про втрату близьких, фінансовий тиск, погрози та, на їх переконання, грубі порушення медичних стандартів і навіть фальсифікацію документів представниками клініки, що може свідчити про систематичність порушень закону. Люди вимагають справедливості та наполягають, що головною мотивацією клініки були не життя і здоровʼя пацієнтів, а отримання з їхніх родичів якомога більше грошей.

“Смерть за дуже дорого”: історія Світлани Гук

Світлана Гук уже шість років ходить до суду та знову і знову проживає історію смерті свого чоловіка, який лікувався в “Одрексі”. У 2019 році подружжя звернулося до клініки з діагнозом – пухлина тимуса (вилочкової залози). Лікарі, за словами Світлани, наполягали, що її чоловіку необхідна операція. Вони запевняли, що все пройде успішно, а чоловік зможе повернутися до звичайного життя.

Операція, як розповідає вдова, пішла не за планом – замість малоінвазивного втручання між ребрами лікарі зробили повну торакотомію, тобто розкрили грудну клітку її чоловіка. Після цього її запевнили, що все “пройшло успішно”, але вже незабаром у нього почалися ускладнення і його перевели на апарат “штучної нирки”.

Паралельно, каже Світлана, почався постійний тиск з боку клініки. Від неї щодня вимагали платити по 80–90 тисяч гривень на добу і величезні списки медикаментів.

“Щодня мені телефонували з “Одрекса” зі словами: “потрібні гроші, потрібні гроші”. Тобто їх не цікавила доля мого чоловіка, їх просто хвилювало питання грошей”, – згадує Світлана Гук.

При цьому, стверджує вдова, їй навіть не повідомили про зупинку серця у чоловіка.

Світлана підозрює, що з моменту клінічної смерті її чоловіка тримали на апаратах лише для того, щоби “викачати” з родини більше грошей.

На апаратах лежало тіло, але вже не тіло людини, а щось безформенне, величезне, роздуте тіло й роздута голова. У залі було дуже холодно. Він був накритий простирадлом, а під нього нагніталося гаряче повітря

За її словами, завідувач реанімації Максим Павловський у відповідь на її запитання заявив, що якщо її щось не влаштовує, вона може “забрати чоловіка в будь-яку іншу клініку”. Одночасно, стверджує вдова, медичний директор говорив виключно про гроші й наполягав на оплаті рахунків.

Кульмінацією, за словами Світлани, став її візит до генерального директора клініки. Там, як вона розповідає, їй прямо запропонували віддати документи на квартиру юристам клініки, щоб ті швидко її продали для погашення “боргу” за лікування і погрожували позбавленням всього майна.

“Ми звернулися до Арутюняна, генерального директора. Він сказав: “ви повинні заплатити”. Звідки платити? А він відповідає: “якщо у вас немає грошей, ви можете віддати нашим юристам документи на квартиру. Вони займуться квартирою, швидко її продадуть, щоб погасити ваш борг перед клінікою”. А потім він узагалі заявив, що вони позбавлять нас квартир, машин, будинків, дач. Я слухала це просто в тихому шоці”, – розповіла Світлана Гук.

Після смерті чоловіка Світлана пережила ще один удар – “Одрекс” подав на неї до суду за нібито несплату медичних послуг на суму 900 000 гривень. Це при тому, що за лікування жінка заплатила вже 42,5 тис. доларів. Фактично вона залишилася з похоронкою в одній руці та судовою повісткою – в іншій. На цьому фоні, каже жінка, у неї виникали навіть думки піти з життя.

Окремі питання у неї викликали й медичні документи, які клініка надала до суду. У паперах значилося, що за день до операції чоловікові зробили 8 переливань крові, хоча в той день вона провела з ним у палаті та жодних переливань не проводилось.

Крім того, за словами Світлани, клініка “Одрекс” подала до суду довідку з патологоанатомічного бюро, датовану 26 липня, із підробленим підписом вдови.

“26 липня я хоронила свого чоловіка. Це день похорону. Сторінка датована 26 липня, де вказані моє прізвище, ініціали, написано: “Претензій немає, без розтину”, і стоїть мій підпис. Але це не мій почерк і, відповідно, не мій підпис. Я звернула на це увагу свого адвоката, він узяв цей момент у роботу, і станом на сьогодні ми чекаємо призначення почеркознавчої експертизи”, – розповіла Світлана Гук.

Жінка переконана: в цій історії справжня медицина закінчилася там, де почалися гроші.

Їм було мало того, що вони взяли купу грошей, мало того, що померла людина. Їм потрібно було ще й мене добити. Це досить цинічний вчинок — залікувати людину до смерті, а потім ще подати на мене до суду й вимагати, щоб я оплатила смерть свого чоловіка. Смерть за гроші, за дуже дорого

Звичайна операція відправила у кому: історія Володимира та Ірини

Володимир звернувся до “Одрекса”, коли відчув погіршення самопочуття. Його обстежили, зробили знімки, і, за його словами, лікарі наполягли на терміновій операції. Йому зробили всі необхідні аналізи, стверджує чоловік, і COVID-19 та інфекцій не виявили.

Після операції, на другий день, у Володимира почалися ускладнення. Дружина Ірина розповідає, що лікарі повідомили їй про 85% ураження легень.

“Я почала ставити запитання: “а що ж сталося?”. У відповідь – “ми не можемо сказати, якась інфекція”. Яка інфекція? Він прийшов сюди своїми ногами, ліг на хірургічну операцію зовсім з іншого приводу. Звідки інфекція? “Ви розумієте, це реанімація, тут можна підхопити все що завгодно”. Що означає “підхопити все що завгодно”? Це ж усе-таки реанімація, а не “Новий базар”?”, – пригадує свій діалог із представниками “Одрекса” Ірина.

Стан Володимира погіршувався, йому було складно дихати і зрештою його ввели у медикаментозну кому. За час перебування в такому стані, за його словами, він втратив близько 15 кілограмів ваги, а мʼязи атрофувалися.

Через три тижні, як розповідає Ірина, лікарі повідомили, що нарешті знайшли інфекцію – Serratia Marcescens. При цьому у клініці відмовилися пояснити, що це за інфекція.

Як з’ясувалося, ця бактерія не передається повітряним шляхом, зате може потрапити в організм через інструменти або брудні руки персоналу.

При цьому у виписці з лікарні, стверджує жінка, інформації про цю інфекцію не виявилося, так само як і чітких пояснень, що саме сталося. Натомість в “Одрексі” щодня їй виставляли нові рахунки.

“Вони ставлять вас у повну залежність. Людина в комі, під апаратом, я не можу просто забрати його і вивезти. А коли я сказала, що в нас немає грошей, почула: “Ну тоді давайте виключати світло””, – пригадує Ірина.

“Заплатити за повітря”: історія Христини Тоткайло та її батька

У серпні 2024 року Христина Тоткайло дізналася, що в її батька рак. Родина живе в Києві, тож спочатку вони звернулися до лікарні “Феофанія”. Консиліум лікарів, за словами Христини, вирішив, що агресивна хіміотерапія у випадку її батька надто небезпечна і не має проводитися до радикального хірургічного втручання.

На консиліумі був присутній хірург Ігор Бєлоцерковський. Христина розповідає, що він особисто запропонував варіант лікування в одеській клініці “Одрекс”, де працює його дружина – онколог Марина Бєлоцерковська. Саме там, за його словами, батьку могли врятувати гортань і голос.

Це моя дружина. Вона кваліфікований лікар. Їдь. Він телефонує їй і питає, чи може вона взяти такого пацієнта. Вона відповідає: “так, без проблем, можу”. Але перед тим, як їхати, потрібно оплатити консультацію, не консультуючись. Я запитала: як так, я ж можу приїхати й проконсультуватися на місці? Він каже: ні, це треба робити заздалегідь, платити потрібно за повітря. Саме так мені й сказали

Вже тоді у жінки виникли сумніви, однак, за її словами, коли йдеться про життя близької людини – ти чіпляєшся за кожну надію.

У “Одрексі”, за словами Христини, пообіцяли “витягнути” батька: призначили пʼятиденний курс хіміотерапії та запланували другий. Чоловікові встановили гастростому (систему для харчування, яка мала потребувати постійного догляду). Христина просила перевіряти і змінювати повʼязки, але, як каже, лікарі її не почули: за пʼять днів лікування гастростому нормально не оглядали.

Прилад дістали лише за дві години до виписки – коли в ділянці гастростоми вже утворився наскрізний отвір, через який витікало все, що потрапляло до шлунку.

Повернувшись до Києва, вони зіткнулися з різким погіршенням стану батька. Почали відмовляли нирки, зʼявилися рани в роті. На повідомлення про це, стверджує Христина, лікарка відповіла, що “сьогодні вихідний, набирайте в понеділок”.

Жінка розповідає, що намагалась зʼясувати, що давали батьку для печінки, для нирок, на що почула від лікаря: “навіщо ви ставите такі запитання?”.

Христина переконана, що в ситуації, коли навіть у київських клініках відмовлялися від такої хіміотерапії на цій стадії, призначення агресивного курсу в “Одрексі” було грубою лікарською помилкою. Родина заплатила понад 250 тисяч гривень, але врятувати батька не вдалося. Він помер.

Дорога клініка і смерть за три тижні: історія Катерини Бойчук

Катерина Бойчук згадує, що переконувала маму погодитися на операцію, бо вірила, що ампутація ноги дасть їй шанс на життя. Родина обрала “Одрекс” як “клініку з хорошою репутацією”. За її словами, перед операцією вони пройшли повне обстеження, витративши ще до операції 25–30 тисяч гривень. Сама операція коштувала близько 240 тисяч гривень.

Ускладнення, як розповідає Катерина, почалися вже на другий день після операції. На третій день її маму перевели до іншого відділення клініки.

“Я вважаю, що вони просто не розуміли, що з нею, і були різні діагнози кожних 2-3 дні. Кілька разів телефонували саме вночі, ближче до першої години. Можливо, тому що людина сонна, трохи розгублена, не відразу розуміє суть ситуації й, звичайно, відповідає: “Так, так, звичайно””, – розповіла Катерина Бойчук.

За її словами, спочатку її матері ставили діагноз пневмонія, а згодом септичний шок, хоча обстеження, проведене за день до хірургічного втручання не виявило жодних ознак інфекції чи пневмонії.

Катерина каже, що в мами після операції раптом утворився отвір у кишківнику, про який лікарі їй теж повідомили вночі.

“Також уночі телефонують і кажуть: “Ось така ситуація, дірка в кишківнику”. Я – людина, яка не розуміє, як у людини, яка спить, яка лежить у лікарні в реанімації, може просто так утворитися дірка”, – розповіла Катерина.

Коли ж родина заговорила про переведення пацієнтки до державної лікарні, у клініці заявили, що вона “нетранспортабельна”. При цьому вартість її перебування, зі слів Катерини, сягала понад тисячу доларів на добу. Це змусило Катерину залізти в борги, а через три тижні її мати померла.

“Я зробила все для своєї матері. Відправила її в дорогу клініку, якій довіряє багато людей – “Одрекс”. Але чи зробили лікарі все для моєї матері? Чи це була лікарська помилка? Вийшло так, що через 3 тижні людина просто померла. Я довіряла цим лікарям і цій лікарні. Я вважала, що “Одрекс” – достатньо хороша лікарня, де працюють розумні лікарі, які знають, що роблять. Чомусь я надала перевагу саме “Одрексу”. Хоча зараз розумію, що державна лікарня і лікарі, які там працюють, не гірші, ніж в “Одрексі”. Можливо, навіть кращі. Я б зараз в “Одрекс” не пішла”, – зізналася Катерина Бойчук.

Невелика операція, яка вбила: історія Ольги Мелай

Чоловік Ольги Мелай проходив курс хіміотерапії в медичному домі Odrex. Через необхідність регулярних пункцій йому запропонували встановити спеціальний порт, щоб полегшити введення препаратів. На сайті клініки, каже Ольга, цю процедуру рекламували як малоінвазивну, з мінімальними ризиками.

“Ця система маленька. Вона вшивається під шкіру і використовується, як усім нам знайомий порт у вену. Нам запропонували провести операцію у них, на базі “Одрекса”, самі лікарі. Операцію нам представили як малоінвазивну, під місцевою анестезією. На сайті “Одрекса” є реклама цієї процедури — це всі можуть побачити. Вона майже амбулаторно виконується. І ніяких ризиків. Це дуже легка операція. І ми з нею погодилися “, – згадує Ольга.

За її словами, після того, як чоловіка забрали в операційну минули години. В результаті хірурги повідомили, що “операція пройшла успішно”, і попереду в нього “нове життя”. Але замість палати його перевели до реанімації і він опинився у критичному стані. Першої ж доби, за словами Ольги, з його грудної клітки відкачали пʼять літрів рідини. Водночас вона переконана – якби операція проводилась під місцевим наркозом, її чоловік міг би повідомити лікарям про своє самопочуття.

“Питаю: “де чоловік?” У реанімації. Черговий анестезіолог каже мені, що стан критичний. До ранку він не доживе”, – розповідає вдова.

Ольга підозрює, що їй могли не повідомити про зупинку серця у чоловіка.

Попри це, лікарі, за її словами, після операції продовжили третій курс хіміотерапії у більших дозах, ніж два попередні.

Якщо там було щось із серцем, то не можна було робити цей курс. Тому що вони добили серце цією хіміотерапією. Шанс на ремісію був. Але ця маленька операція, з цією такою маленькою штучкою, знищила всі старання і онкологів, і мої особисто

Її обурили записи у документах, отриманих в “Одрексі” щодо лікування її чоловіка: там не було жодної згадки про саму операцію, та її наслідки.

“У виписках я побачила, що лікарі написали, що нас взяли на лікування 28 квітня, на стаціонар. А ми пролежали у них 26-го, 27-го і 28-го квітня. У виписці немає ні слова про операцію, про наслідки, про рекомендації після цієї операції. Єдине, що у виписці є, це один рядок, у якому написано, що в пацієнта встановлений порт. Де він встановлений, ким він встановлений – нічого цього у виписці немає”, – розповідає вдова.

Загальна сума, яку родина витратила на лікування та препарати, перевищила 2,5 млн гривень.

Вдова каже, що готова була не виносити конфлікт у публічний простір, однак її обурила поведінка хірурга Віталія Русакова, одного з фігурантів кримінальної справи за фактом смерті ще одного пацієнта клініки “Одрекс”. Його суд відправив під домашній контроль і зобовʼязав носити електронний браслет.

Русаков, за її словами Ольги Мелай, у соцмережах хизувався браслетом на нозі, кавою та білим піаніно.

“Безкарна жадібність”

Герої документального фільму розповідають про різні діагнози та різні медичні ситуації, але описують схожі патерни: агресивні фінансові вимоги, нічні дзвінки з проханням дати згоду на нові процедури, відсутність адекватних пояснень від лікарів “Одрекса”, сфальсифіковані записи в медичних документах та наслідки, які завершуються смертю чи тяжкими ускладненнями.

Усі вони переконані, що за кожною історією лікування в “Одрексі” стоять не лише лікарські помилки, а й системна проблема, коли життя пацієнта стає другорядним у порівнянні з прибутком.

Очевидно, що правоохоронні органи, а також Міністерство охорони здоровʼя повинні відреагувати на розповіді цих людей і дати оцінку діям представників клініки “Одрекс”. Родини, які втратили близьких хочуть справедливості. В Україні усі повинні розуміти, що людське життя в медицині не може бути ресурсом для викачування грошей з близьких, особливо після смерті пацієнта.

Нагадаємо

Офіс Генерального прокурора 25 жовтня повідомив, що Головне слідче управління Національної поліції розслідує обставини смерті пацієнта після лікування у медичному закладі в Одесі.

За даними ЗМІ, йдеться про смерть місцевого бізнесмена-девелопера Аднана Ківана, який у травні-жовтні 2024 року проходив лікування у клініці “Одрекс”.

В ОГП зазначили, що було повідомлено про підозру у неналежному виконанні професійних обов’язків, що спричинило смерть пацієнта (ч. 1 ст. 140 КК України) двом лікарям. Пізніше зʼясувалося, що йдеться про завідувача хірургічним відділенням Віталія Русакова та лікаря-онколога Марину Бєлоцерковську.

Слідчі, спираючись на висновки експертизи, вважають, що дії цих двох лікарів призвели до смерті пацієнта.

“Підозрювані лікарі надавали йому медичну допомогу. Як засвідчено комісійною судово-медичною експертизою, під час надання медичної допомоги не було забезпечено належного реагування на ознаки ускладнення та вжито необхідних заходів для його своєчасного лікування. Експерти дійшли висновку, що лікарська помилка, неналежне виконання лікарями своїх професійних обов’язків через недбале ставлення до них перебувають у прямому причинно-наслідковому зв’язку з настанням смерті пацієнта”, – йдеться в повідомленні ОГП.

Слідство вважає, що під час надання медичної допомоги медики допустили суттєві помилки, внаслідок чого в пацієнта розвинувся сепсис, який на тлі онкологічного процесу призвів до смерті.

За даними джерел Українські Новини, хірург Русаков не призначив пацієнту антибіотики після проведення операції і надалі ігнорував очевидні симптоми сепсису. Окрім того, лікарями була проведена низка процедур, які на той момент пацієнту були протипоказані.

Бізнесмен помер 28 жовтня 2024 року.

У клініці ж переконують, що їхні лікарі є висококласними фахівцями і діють відповідно до протоколів.